Мій дід та прадід воювали в УПА. В родині збереглись спогади про нашого славетного предка, козака, по іншій інформації городового атамана реєстрового війська Богдана Хмельницького, що був поранений під час битви при Берестечко та залишився на Рівненщині. Від нього пішов наш рід.
Ще з дитинства батько мені вклав в голову правильне розуміння історії України. Батька регулярно викликали в КГБ. Працювали стукачи. І викликали його саме за гасло «Слава Україні», яке він часто вигукував на різних заходах.
В школі я постійно сперечався з історичкою тому, що в мене був свій погляд на нашу історію. Тому замість п’ятірки, а знав історію я добре, отримував чотири бали. Я служив ще в радянський армії. Це було перед самим розвалом совка. Там також я постійно закидав замполіту, що вам комунякам не довго залишилось. Гаупвахта для мене була як рідний дім ).
Потім, коли Україна отримала незалежніть, моїй радості не було меж.
Але постсовок довго нас не відпускав.
Помаранчева революція, реванш ригів. Потім Революція Гідності, агресія росії. Я пішов в АТО добровольцем тому, що по іншому не міг.
Багато часу пройшло. Україна змінилась. Ми всі змінились. Але змінюватись не можливо тільки зовні. Зміни відбуваються в першу чергу зсередини. Тому дуже важлива наша мова (не ізиг) в якій нема отруйних постсовкових вібрацій через які заходять наративи від мишебратьєв. А в край важливо наше головне гасло — «Слава Україні — Героям Слава». Воно як мантра чистить нашу свідомість. Воно дає нам силу наших славетних предків. І це не меньш важливо ніж зброя.
Добровольці так вітались ще в 2014. Але система інертна, потрібен час. І ось «Слава Україні» вже офіційно у війську.
Дякую пане Президент, дякую всім захисникам України.
СЛАВА УКРАЇНІ ТА ЇЇ ГЕРОЯМ!
